|
|
Насильство владних структур поширюється на всі форми людського існування. Фактично, після широкого розповсюдження та доступності віртуальної мережі розпочалася війна за володіння нею. Кіберпартизани щодня кажуть в ній своє слово та зазнають репресій. http://www.livejournal.com/community/ua_indymedia/21269.html
At the 17th of June, the second day of World Economic Forum in Ukrainian capital protest actions of radical antiauthoritarian initiatives took place. The representatives of antiauthoritarian organization “World not for sale” fulfilled free dispensation of food, showing the ways of non profit cooperation between of people out of limits imposed by capitalistic globalization. Besides one day before there was a demonstration of movies which themes is catastrophic influences of globalization organized by the same initiative. As declared the members of initiative they fight the expansionist policy of structures like WTO, IMF which lead Ukrainian society to whole pauperization and mankind to established new world order. At the same time in our country there are some freaks who try to support so called European and world wide “orientation” of Ukraine, which means opening of local markets to invasion of foreign capitals with following destruction of the possibilities to nationalize the most important economic branches, which can only save the real political right for citizens of this country. So organization like “Pora” (most radical youth organization during the “orange”events in Ukraine last year which used left forms (non-hierarchical) of organization, but with neoliberal ideology) with slogans “East and West in Ukraine invest” on the summit the main aim of which is to deprive and oppress showed their real face— to serve for new political masters looking for some career benefit and to fix a capitalistic “democracy” in our country. During the action there was no incident with authorities from the part of protestors.
More information and contacts are here http://www.svitnetovar.info
Для цього клікни на ВСІ НОВИНИ, перейди на ком'юніті ua_indymedia, вступи в нього і самостійно вивішуй інфу про визвольний соціальний рух в країні і свті. In struggle:)! Сб, 23 Май, 2009, 09:12
Поль Валери
Сейчас перечитываю Валери. Сборник о господине Тесте. Валери повлиял на ранний период одного автора, изучением которого я занимаюсь. Короче, Тест. И Валери о нем. С Валери понятно: буржуазный эстет, символист в парадигме модернизма кон. 19 в., эмпиреи, элитарность и т.д. Но вот я читаю то, что пишет Валери о разуме, познании и науке и понимаю ссылки Фейерабенда на дадаистов. Вот это как? Буржуазный эстет, тяготящийся буржуазностью науки! Не могу понять Сб, 4 Апр, 2009, 11:32
Погиб Олег Киреев. Выбросился из окна. Как Башлачев. И многие другие.
Понять его я не могу, хотя в последнее время сам бы сиганул. Впрочем я врядли сигану. А вот Киреев выпрыгнул.
Я его лично не знал. Знакомы заочно через моего замечательного друга Л.Храмовника. Когда Киреев бывал в Киеве, я проебал все встречи по медиа-проектам, думал, что это чепуха. Хотя именно Киреев подвигнул Д.Х. заняться индимедией, и именно из-за Киреева и индимедии-Москва Д.Х. на индимедию забил (что было с его стороны справедливо). Люди, осознав, что попали в низменность с болотами и молярийным комаром, пытаются оттуда выбраться. Это нормально. Тем ни менее, Киреев говорил ему (да и мне, заочному, приветы, кста, передавал), ребята, партесь, каждый идет своей дорогой и они могут не повторяться.
Спасибо Ему за Гетто, Поваренную книгу. Вс, 23 Ноя, 2008, 14:42
Ну, скажем так.
Проблемы, рождаемые головой, головой же и должны решаться. Потом уже действия. Руки, ноги, топать, рубить, колоть, пуля - дура и т.д.
Признаю то, что единолично несу ответственность за этот журнал. Продолжаю считать необходимым созданий институций, создающих идеологии, дающих возможность говорить, высказываться безотносительно к статусам, опыту, знаниям и т.д. Для себя считаю такое дело приоритетным, хотя в плане глобальном, скорее, сопутствующим. Думаю, когда каждый начнет говорить и это говорение будет социально значимым, все дрязги потеряют идеологический момент, став тем, чем они и есть - выражением идиосинкразий и эмоций. Вс, 31 Авг, 2008, 21:15
Зараз якось в голові зявилось два образи. Перший - бравий пацан Уго Чавес в червоній сорочці, що підтримує друзів Владіміріто та Дмітріто і проклинає Грузію як інфернальне імперіалістичне зло. Другий - мій приятель Ігор Іщенко, київський активіст-анархіст, що трагічно загинув 11 років тому в середині такого ж, як і теперішнє, літа. Він був гарною людиною. Я подумав, чи знає Інет Ігоря. Гугл видав дві статті. Ось одна http://www.zn.ua/3000/3680/9333/ . На його поминках ми з дружиною зрозуміли, що кохаємо одне одного. Пн, 9 Июн, 2008, 19:32
Лічнає.
В этом журнале личного быть в принципе не может. Так как это журнал - маска. У него было трое "держателей". Остался один. Так что в каком-то смысле похуй.
Сегодня еще один раз убедился в том, что метафора Системы как какого-то железнобетонного монстра ошибочна. Система это, скорее, отравленный воздух. Он, типа, везде. От него невозможно убежать. Его, правда, можно очистить. Но это никто не знает, как сделать. Ходят, понурив голову, мычат себе под нос (так было всегда, если раньше так было, почему это у нас выдет и т.д.).
Короче, произошел прокол на производстве. Действительный. Вызвал меня начальник сверху. Отравленый, как и все системные, я, например. Дал пиздюлину. Заслуженно (хотя в хромой системе, какя пиздюлина может считаться заслуженной?). Теперь пиздюлину нужно вставлять мне. Ставить кого-то на колени и т.д. А я не могу. Хоть тресни. Без пиздюлин это гребаная система будет еще больше лажать, а пиздюлины давать нимагецца. Типа, звездное небо надо мной и моральный закон во мне...
Самое хуевое, ребята, даже не это. И не то, что среди активистов-антифашистов юнити нет. Это все детали, их можно заменить. Хуево то, что мой приятель, опять грохнул свой ЖЖ. Хороший, потому как у Д.Х. в голове куча умностей. Не знаю, что с ним приключилось. Так всегда. Всегда есть кто-то, кому (хорошо бы ошибаться) хуче, чем тебе.
By Mustapha Khayati Internationale Situationniste #11 October 1967; trans. by Ken Knabb … The European Left shows itself so poor that, like a traveler in the desert longing for a single drop of water, all it seems to need to console itself is the meager feeling of an abstract objection. From the little with which it is satisfied one can measure the extent of its poverty. It is as alien to history as the proletariat is alien to this world; false consciousness is its natural condition, the spectacle is its element, and the apparent opposition of systems is its universal frame of reference: wherever there is a conflict it always sees Good fighting Evil, "total revolution" versus "total reaction." … The peaceful coexistence of bourgeois and bureaucratic lies ended up prevailing over the lie of their confrontation; the balance of terror was broken in Cuba in 1962 with the rout of the Russians. Since that time American imperialism has been the unchallenged master of the world. And it can remain so only by aggression since it has no chance of seducing the disinherited, who are more easily attracted by the Sino-Soviet model. State-capitalism is the natural tendency of colonized societies where the state is generally formed before the historical classes. The total elimination of its capital and its commodities from the world market is the deadly threat that haunts the American propertied class and its free-enterprise economy; this is the key to its aggressive rage. … Since the great crisis of 1929, state intervention has been more and more conspicuous in market mechanisms; the economy can no longer function steadily without massive expenditures by the state, the main "consumer" of all noncommercial production (especially that of the armament industries). This does not save it from remaining in a state of permanent crisis and in constant need of expanding its public sector at the expense of its private sector. A relentless logic pushes the system toward increasingly state-controlled capitalism, generating severe social conflicts. The profound crisis of the American system lies in its inability to produce sufficient profits on the social scale. It must therefore achieve abroad what it cannot do at home, namely increase the amount of profit in proportion to the amount of existing capital. The propertied class, which also more or less possesses the state, relies on its imperialist enterprises to realize this insane dream. For this class, state-capitalism means death just as much as does communism; that is why it is essentially incapable of seeing any difference between them. І що з цього вийшло на прикладі В’єтнаму та Ізраїлю. Кінцівка правда тенденційна — революційний рух, народжений з суперечностей арабських держав, знищить з ними ж і мілітаристський Ізраїль. Ніби Ізраїль це нежива, механічна модель панування, позбавлена протиріч, що й самі можуть народить ЩОСь! ( читати далi )
Большая восьмерка это неформальный клуб лидеров восьми государств, которые поддерживают существующую глобальную систему несправедливости, насилия и подавления. В течение нескольких дней они решают судьбу миллиардов людей без какого бы то ни было права – морального или демократического. Это неправомерное присвоение права решать приводит к социальным и экологическим катастрофам на глобальном уровне: нарушению прав человека, войнам за «ресурсы» и климатическим изменениям. Мы оспариваем право на существование этой централизованной власти и призываем заменить ее автономией, взаимной помощью и заботой. Двигаясь к этой цели, мы возвращаем себе контроль над нашими жизнями и формируем добровольные, самоорганизованные сети солидарности – здесь и везде. Мы - часть процессов, которые происходят в природе, и мы отказываемся уничтожать самих себя через разрушение окружающей среды. ( читати далi )
10 червня в Мехіко відбувся великий марш у рамках Іншої Кампанії, організованої сапатистами. Причиною демонстрації стала смерть іще однієї людини внаслідок конфлікту між мешканцями Атенко (передмістя Мехіко) та поліцією 3 та 4 травня. 20-річний Алексіс Бенумеа перебував у комі в лікарні впродовж 30 днів після того, як йому в скроню влучив балон зі сльозоточивим газом, який поліція застосовувала проти демонстрантів у Атенко. Студенти та викладачі Національного автономного університету Мексики (УНАМ), де на факультеті економіки навчався Алексіс, організували 24-годинний семінар "Проти варварстава та свободу", що складався з лекцій, музичних і театральних перформансів та груп з обговорення політичної ситуації в країні та соціальної теорії. Серед думок, викладених учасниками: коли уряд порушує закон чи надлишково застосовує силу - злочинцем є саме влада, а не представники громадянського суспільстве; тому необхідно не тільки протестувати, а активно домагатися покарання винних - у вязницях мають перебувати не протестанти, як тепер, а поліцейські та політики, що дозволили статися в Атенко тому, що сталося місяць тому. Наступного дня після багатолюдного похорону Алексіс, студенти УНАМ та інших вузів, молодь, мешканці Мехіко та Атенко, батьки Алексіс та преставники сапатистів вийшли на вуліцю. Демонстація налічувала близько 20 тисяч чоловік. Дата акції збіглась із 25 річницею різанини в Мехіко 10 червня 1971 року. Проходячи повз стіни поліції, що охороняє підходи до банків, державних установ і супрмаркетів у центрі Мехіко, колона скандує: La policia tiene dos caminos - Estar con el pueblo o ser asesinos! (міліція з народом: "поліція має два шляхи - перебувати з народом або бути вбивцями") У багатьох поліцейських, особливо індіанської зовнішності - досить винуватий вираз обличчя. Мешканці Атенко точать мачете об асфальт навпроти представників влади, студенти малюють фарбою свастики на щитах поліцейських. Сапатисти у своїх чорних масках заспокоюють найбільш активних, застерігаючи проти провокацій. Батьки Алексіс разом із речником сапатистів Маркосом - попереду колони серед імпровізованої охорони, як під час нашої Помаранчевої революції: люди тримаются за руки, щоб сторонні не пройшли всередину. Alexis vive - La lucha sigue! Alexis no murio - El gobierno lo mato!- вигукують учасники ("Алексіс живе - боротьба триває", "Алексіс не помер - його вбив уряд"). Ni perdon, ni olvido - Castigo a los asesinos! ("Ні пробачення, ні забуття - покарання вбивцям!") Батько загиблого, виступаючи на Сокало, говотить про десятиліття боротьби мексиканців за реальні свободи, за дотримання прав людини. За його словами, покоління Алексіс продовжує цю традицію, ставши, нині, поколінням Іншої Кампанї. Субкоманданте Маркос запитує, чому жоден з нинішніх кандидатів у президенти Мексики не говорить про вбивства молоді, не говорить про згвалтування поліцейськими 40 увязнених жінок Атенко. За що вони боряться? За краще життя народу своєї країни - чи за контроль над її багатствами? Тож "Cuanto por la vida de Alexis? Cuanto por nuestro pais, por nuestro Mexico?" - запитує Маркос ("по чому життя Алексіс? По чому наша країна, наша Мексика?"). Інша Кампанія не підтримує жодного з політиків, і багато простих мексиканців теж кажуть, що "всі вони однакові". Тим часом газети друкують рейтинги: кандидат від спонсорованої місцевим мілярдером опозиційної й офоційно лівої партії Обрадор - 33%, кандидат від партіі влади Кальдерон - 31%. Місто завішане, заклеєне та заграфіттіне як політичною рекламою, так і бунтівними закликами. "(пора зрозуміти) Вони брешуть" - стверджує напис навпроти логотипів двох найбільших ТБ каналів. Чимось знайомим пахне це повітря. Матеріал Артема Чапая http://chapeye.livejournal.com/156039.html#cutid1 |
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
indymedia_ua